Запорізький спецпризначенець Артем Ткаченко загинув, рятуючи своїх побратимів під час ворожого артобстрілу.
Цю трагічну новину повідомили на сторінці у фейсбук Поліція Запорізької області.
Улюблений син, вірний друг і офіцер, який завжди залишався відданим своїй країні — таким його запам’ятають рідні та колеги. Артем загинув 8 квітня під час виконання бойового завдання на Оріхівському напрямку, коли йому було лише 28 років. Артем Ткаченко загинув, коли прикривав своїх побратимів на полі бою.
Народився він 8 травня 1995 року в селищі Кам’яне Вільнянського району Запорізької області. З раннього дитинства Артем був творчою дитиною, захоплювався малюванням та ліпленням, завжди помічав красу в навколишньому світі. Його мати, Алла Миколаївна, з теплом згадує сина як позитивного і життєрадісного хлопчика, який мав багато друзів і завжди усміхався.
У 2010 році Артем закінчив Кам’янську загальноосвітню школу. Його вчителька Лариса Федорівна згадує його як справедливу людину з активною життєвою позицією, яка завжди мала власну думку щодо будь-якого питання. Після завершення навчання у Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій у 2016 році, Артем здобув вищу освіту за спеціальністю «економіка підприємств». Він проходив строкову службу в Збройних Силах України з 2016 по 2017 рік.
Рішення приєднатися до Національної поліції України і стати спецпризначенцем стало несподіванкою для його батьків, оскільки до цього Артем працював економістом і бухгалтером. Проте у квітні 2019 року він успішно пройшов конкурс і розпочав службу в батальйоні поліції особливого призначення в Запорізькій області.
Колеги та керівництво запам’ятали Артема як відповідального та цілеспрямованого співробітника, якому завжди можна було довіряти. Його напарник, відомий під псевдонімом Глеб, розповідає, що завжди був упевнений у надійності Артема. Командир взводу також зазначає, що будь-яке доручене завдання Артем виконував бездоганно.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну батальйон, в якому служив Артем, почав готуватися до активних бойових дій. Артем Ткаченко, не вагаючись, прийняв нові виклики. Він брав участь у мінометних розрахунках та групах антидронової підтримки на передовій. У липні 2023 року його призначили інспектором взводу, а у лютому 2024-го — заступником командира взводу.
8 квітня 2024 року Артем у складі оперативно-тактичної групи поліції виконував завдання на Оріхівському напрямку поблизу села Новоданилівка. Їхнім завданням було забезпечити прикриття вогневих позицій Збройних Сил України. Під час мінометного обстрілу та загрози атаки дрона Артем, не роздумуючи, залишив окоп і відкрив вогонь по ворожому безпілотнику. Однак через кілька хвилин російська артилерія вдарила по його групі, і Артем загинув від вибуху снаряда.
Його напарник Глеб, який також був поранений під час обстрілу, згадує останні моменти життя Артема: вони разом готувалися збити ворожий дрон, коли почули свист снаряда. Через мить Глеб втратив свідомість, а коли прийшов до тями, зрозумів, що Артем загинув.
Артема Ткаченка поховали на кладовищі у рідному селі. Молодий та енергійний, він мав багато планів і мрій, які, на жаль, так і не зміг втілити в життя. За проявлену мужність Артема Ткаченка посмертно нагородили відзнакою «За оборону України». В його рідному селі на фасаді школи, де він навчався, встановили меморіальну дошку в пам’ять про героїчного земляка.