Після трьох із половиною років російського полону додому повернувся останній із захисників острова Зміїний — Віталій Гиренко з міста Ізмаїл на Одещині. Його визволили 23 липня під час дев’ятого етапу обміну полоненими, який відбувся в межах домовленостей у Стамбулі. Про це повідомляє Суспільне.
Як рідні дізналися про звільнення
Мати військового, Віра Гиренко, розповіла, що про обмін дізналася завдяки повідомленню з Координаційного штабу.
“Побачила повідомлення — і одразу зрозуміла: цього разу йдеться про мого сина. У мене просто зірвало емоції — сміялась, плакала, не могла повірити. Три роки й п’ять місяців болю й очікування”, — згадує жінка.
Дружина Віталія, Альона, також отримала звістку. Трохи згодом сам захисник зателефонував рідним.
“Він подзвонив спочатку мені, потім мамі. Розповів, що дорогою їм заклеювали очі скотчем, щоб нічого не бачили, майже добу нічого не їли. Тільки у Білорусі дали трохи їжі. Сподіваємось, за три тижні вже зможемо обійнятися”, — ділиться Віра.
Полон і довгі роки невизначеності
Віталій потрапив у полон у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року, коли росіяни захопили Зміїний. Наступного дня матері повідомили, що українські військові загинули, і їм посмертно присвоїли звання Героїв України.
“То був шок. Паніка, розпач. А потім оголосили спростування — виявилося, їх узяли в полон”, — розповідає Віра.
Дружина захисника ніколи не повірила в загибель чоловіка. Вона дізналася, що він живий, саме з російських телеканалів.
“26 лютого побачила в ефірі кадри з Севастополя — і впізнала Віталія. Він був живий, руки-ноги цілі. Тоді й зрозуміла — дочекаємось”, — каже Альона.
Їхня остання розмова відбулася 26 квітня 2023 року — короткий відеодзвінок тривалістю десять хвилин. Альона лише встигла показати чоловікові їхнього маленького сина.
Син, який бачив тата лише на фото
Коли Віталія взяли в полон, його дружина була на сьомому місяці вагітності. Їхній хлопчик Дмитро ще жодного разу не бачив батька наживо.
“Синові зараз три роки й три місяці. Він знає тата лише з фотографій. Мені цікаво, як вони зустрінуться. Думаю, кров не обдурить — він одразу відчує, хто перед ним”, — каже бабуся Віра.
Вона додає, що онук надзвичайно схожий на Віталія. Сам військовий, коли побачив фото, також сказав, що дитина — його копія.
Довгоочікуване повернення
Нині захисник проходить курс реабілітації, після чого повернеться до рідного Ізмаїла.
“Я досі вся на нервах, не можу зібратися. Але щастя переповнює. Ми чекали цього три роки й п’ять місяців. І ось нарешті — він вільний”, — підсумувала Віра Гиренко.